Блогеры о «языковом» законе и акциях оппозиции
О чем сегодня говорят в украинской блогосфере? Так или иначе все обсуждают «языковой» закон, акции оппозиции и прочие нюансы современности. Предлагаем вашему вниманию подборку сегодняшних тематических постов из ТОПа Живого Журнала на данную тематику. Попадание в ТОП означает, что пост стал лидером по количеству просмотров и комментариев читателей.
Автор — igorsudak.
У меня только один сегодня вопрос к оппозиции.
Вот вы всегда говорили, что вопрос языка — это не главное. Он стоит на каком-то там тридцатом месте. Вы так утверждали на словах. А на деле? Почему если для вас и для народа это не главное, вы вдруг понадевали вышиванки и поперлись на акции протеста сами и стали призывать это делать народ?
На самом деле, вы должны были бы просто усмехнуться и пожать плечами. Ведь неглавное — не волнует. Правда ж? А вы что сделали? Значит вывод такой: вы — лжецы. А язык — это очень даже главное. И впервые с вами поступили так, как вы того заслуживаете. С вами, с националистами, бесполезно дискутировать. Вас нужно побеждать и ставить перед фактом.
Идите теперь – жалуйтесь в Европу, расскажите там, что в Украине принимаются законы, защищающие права ее граждан, а вы — выступаете против. Вы будете выглядеть неадекватными идиотами. А знаете, что самое смешное? Вы, действительно, пойдете жаловаться в Европу…
Автор — screenshifango.
Языковой закон и все-все-все. ЫЫЫыы! движуха, движуха же!
А через два месяца гривне капец, и я в очередной раз говорю себе спасибо, что не ввязалась ни в один кредит. Интересно, чьи почки будут продавать те, кто платит ипотеку? Своих-то всего две…
Автор — veselamuza.
А де був Тягнибок?
Вже два роки минуло від тоді коли я писала , що пора нам , пора розділятися. Минуло два роки, а віз і далі там а ми і далі разом — сильна суверенна країна. і що змінилося, чим країні від того краще… А уявіть собі як би ми, львів«яни і інші «западенці» тоді від»єднались , зараз як би цікаво жилося, може спершу б і важкі часи були ( як свого часу в Грузії), але за два роки багато б що змінилося і питання мови нас би взагалі не турбувало, бо ми ж то знаємо хто ми, яка наша мова і чого ми хочемо. Коротше Свобода щось не в тому напрямку рухається ( чи то Тягнибок не в той бік тягне :)) А так би вже президентом був нашої нової Західної України.
Автор — Дмитрий Резниченко.
Весело було, а найвеселіше попереду
Шановні блогери, спостерігати боротьбу за українську державність найцікавіше на передньому краї, напроти шеренг «беркуту». Завжди будете у курсі оперативних новин.
Маю прохання.
Останні пів-доби були досить насиченими, тому ми з дружиною не мали часу, аби фотографуватися, хоча сюжетів і подій вистачало. Будь ласка, якщо вам траплялися у мережі фото нашої сім’ї за означений період, прошу, скиньте. Цікаво подивитися.
…А все починалося так романтично: я катав на човні, у Пущі Водиці, свою дружину і доньок, коли отримав СМС «Верховна Рада прийняла закон про мови». Справжні пригоди починаються завжди неочікуванно.
Автор — alex_glbr.
Слушний час
Сталося так, ніби ригіоти «умикнули» рубильника і остовпіли, коли все довкола залило яскравим світлом.
Вони щиро сподівалися лишитися непоміченими тіхарями, і тепер затуляють свої свиноокі мармизи ратичками і туляться поближче до стіни, їм некомфортно, вони розгублені. Менти відступають, немає єдиного центра керівництва, що почувається в своїй тарілці, комунацистки не знають кому й дзвонити, хтось з партхозактіва ось-ось відкине свої чортові старечі копита, менти здуру поливают газом всенародного улюбленця-спортсмена і т.д.
Зараз тривають ті кілька годин, у які чотири-шість сотень людей можуть повністю перебрати всю владу в країні.
Вчора ще було не те, й завтра найвірогідніше вони отямляться і момент знову буде втрачено.
Але немає кому.
Автор — Доктор Сушняк.
Как інтєресно тєпєрь вспомніть діскуссії в жж двохгодічной давності. Напрімєр, вот ету логічєскую ігрушку. Цитірую (ізвінітє, что на украінском):
«Уявіть собі, що ви сидите в ресторані і офіціант приніс вам дві страви — одну пересолену, а другу — переперчену. Звичайно, ви не хочете їсти ні першу, ні другу. Але проблема в тому, що піти з цього ресторану ви не зможете. Якщо ви не оберете собі страву з цих двох, то це зробить за вас офіціант. І ви все одно будете змушені їсти».
В комєнтаріях нєкоториє юзєри гєроічєскі пробовалі протівостоять желєзной логікє доктора і видавалі отвєти тіпа: набйом морду офіцианту, макньом єво в два блюда, позовьом мужа ілі каковото менеджера, пойдьом оттуда в другой рєсторан і так далєє.
І ви знаєте что? Прошло два года, і всє оні кушают!
*Пост написано регіональною мовою.
Автор — Димитриос.
В/на Украине приняли новый закон о языках, что вызвало истерику с одной стороны (я не преувеличиваю, то, что сейчас прочёл в Фейсбуке — именно истерика) и непонятный телячий восторг с другой стороны.
Ну приняли и что?
Не ужели не понятно, что одни перед выборами продемонстрировали «заботу» о собственном избирателе, разыгрывая языковую карту, поскольку «покращення вже зараз»(как писалось на бигбордах до выборов) не произошло. Вторые, точно так же изображали праведный гнев и прочий движняк (опять же в виду выборов).
Ну и? Один мой знакомый (не стану показывать пальцем), ничего не ожидая от правительства, просто взял и отдал ребёнка в русскую школу. В чём проблема то? Отдавайте своих детей в украинские и читайте с ними по вечерам украинских классиков, разговаривайте с ним в быту по украински (при чём правильно разговаривайте, без суржика). И будет вам счастье.
Хотя… Если кому-то больше нравится митинговать, истерить и т.д. — транспарант в руки — мы живём в свободной стране.
Автор — kostyapulse.
Я спілкуюсь російською мовою і думаю теж російською. Переважна більшість моїх родичів, друзів та колег — також. ЖЖ, твітер, фейсбук, усілякі вконтактікі в мене теж ведуться російською. Більше того, з 2003 року я граю в групі, де переважна більшість пісень — англійською, ну ок — ще трішки українською та все тїєю ж російською. В мене (яка крамола) немає вишиванки чи, навіть, фотки у вишиванці. Й портрет ідолоподібного Тараса-Григоровича вдома теж не висить.
Але місце, де я живу, називається Україна — так домовились у 91-му, мабуть. Мене ніхто не питав, але до сфери моїх інтересів тоді скоріше входили фантики з картинками, футбольний м’яч та фільм «В поисках капитана Гранта». Так що, все вирішили без мене й вірно зробили.
Так от. Я абсолютно впевнений, що єдиною офіційною/державною/і т.д. мовою в моїй країні має бути українська. Я впевнений, що вона не «теляча» і не «відрижка». Вона не є мені рідною — сам колись вчив та вивчив. Але місце, де я живу, називається Україна і в паспорті кожного, хто тут народився, написано «громадянин України». І питання офіційної мови взагалі не мало б бути дискусійним. Нажаль, в нас багато чого не так, як мало б бути
Щось мені підказує, що зрозуміло-який закон чи не запрацює, чи пропрацює обмежено та недовго. Але ті люди, які взагалі торкнулись його прийняття, сьогодні остаточно викреслили себе з будь-якого мого лонг чи шорт-лісту на будь-яких виборах чи будь-чому іншому. Зроблене ними — жалюгідно. Бажаю їм усього найгіршого.
Forza, українська!
Автор — dziga_ya.
Моя мова.
Сиджу і реву, думаю, що я можу особисто зробити?
Мені завжди здавалося, що все, що я можу, я роблю, розмовляю на своїй мові, не переходжу на російську, бо вважаю себе в меншості і не хочу цю меншість ще більше применшувати, вимагаю усі документи українською, пишаюся своєю мовою, саме нею буду спілкуватися зі своїми дітьми.
Учу інші мови, взагалі багато всього учу, власним досвідом показую, що можна бути україномовною і успішною.
Я розумію, що прийняття цього закону тільки підтверджує статус-кво, якщо і після 20 років незалежності стало можливим взагалі голосувати за цей закон, то насправді влада народною ніколи не була, інтереси якого народу ці споживачі народних податків представляють, залишається риторичним питанням.
Також розумію, що цей закон Яник, в принципі, може ветувати, щоб виглядати таким хорошим дядечком перед виборами.
Але мене власне зараз більше турбує навіть не закон про мови (бо на мою україномовну ситуацію він навряд чи вплине, просто узаконить те, що вже є — мою позицію україномовної меншості в Україні), а те, що ця «влада» ще навтворить, якщо вона вже стільки всього встигла натворити лише за два роки.
Автор — larry_bc.
«Немає податків без представництва.»
Якщо ви, шановний читач, дійсно бажаєте повалення існуючого в нашій країні режиму, найдієвішим буде спочатку припинити сплачувати податки.
Досить вже віддавати дуракам свої грош
Пресс-бюро «2000»